Х-555 являє собою глибоку модернізацію радянської стратегічної крилатої ракети Х-55, адаптовану під звичайну бойову частину та суттєво покращену систему навігації. Розроблена в 1990–2000-х роках на базі Х-55СМ, вона прийнята на озброєння близько 2010 року й здатна долати 2000–2500 кілометрів на гранично малих висотах. Носіями слугують стратегічні бомбардувальники Ту-95МС і Ту-160, а точність кругового ймовірного відхилення сягає приблизно 20 метрів.
Ця ракета поєднує класичну аеродинамічну схему 1980-х із сучасними елементами корекції траєкторії — інерціальною системою, зіставленням рельєфу, оптоелектронним каналом і супутниковою навігацією. Саме таке поєднання дозволяє їй утримувати низьку висоту польоту 40–110 метрів і залишатися відносно стійкою до засобів радіоелектронної боротьби в умовах сучасних конфліктів.
Перше бойове застосування відбулося 17 листопада 2015 року в Сирії, а з 2022 року ракета регулярно фігурує в масованих ударах по території України.
Історія розробки та еволюція від Х-55
Розробка базової Х-55 стартувала в кінці 1970-х у дубненському МКБ «Радуга» під керівництвом Ігоря Селезньова. Перший пуск з переобладнаного Ту-95М-55 відбувся 23 лютого 1981 року, а комплекс у складі ракети та носія Ту-95МС офіційно прийняли на озброєння 31 грудня 1983 року. Серійне виробництво спочатку велося на Харківському авіаційному виробничому об’єднанні, двигуни Р95-300 виготовляли на запорізькому заводі (нині «Мотор Січ»). Після 1986 року виробництво корпусів перенесли на підприємства в Росії.
Х-55СМ з’явилася в середині 1980-х як варіант збільшеної дальності. Конформні паливні баки дозволили підняти запас ходу до 3500 кілометрів. Саме на цій платформі з початку 1990-х російські конструктори почали створювати неядерну модифікацію. Перехід на звичайну бойову частину масою близько 410 кг вимагав перерахунку центрування, зменшення запасу палива та додавання нових аеродинамічних поверхонь у носовій частині. Льотні випробування Х-555 проводилися в Державному льотно-випробувальному центрі імені Чкалова з початку 2000-х. Державні випробування завершилися пусками з Ту-160 у серпні 2005 року. На озброєння Дальньої авіації ракета надійшла близько 2010 року.
Український слід у цій історії помітний. Станом на 1991 рік Україна мала значний парк Х-55. Після ядерного роззброєння та угоди кінця 1990-х близько 575 ракет Х-55 і Х-55СМ разом із кількома стратегічними бомбардувальниками були передані Росії в рахунок газових боргів. Двигуни Р95-300 залишалися українського виробництва ще тривалий час, що впливало на логістику російської сторони після 2014 року.
Технічні характеристики та конструкція
Корпус Х-555 конструктивно близький до Х-55СМ. Довжина становить 6,04 м, діаметр корпусу з урахуванням конформних баків — 0,77 м, розмах крил — 3,1 м. Стартова маса коливається в межах 1280–1500 кг залежно від комплектації. Крила складаються в транспортному положенні й розкриваються після пуску.
Двигун — двоконтурний турбореактивний РД-95ТМ-300 (модернізована версія Р95-300) з тягою близько 400–450 кгс. Він розміщений у хвостовій частині на висувному пілоні й запускається після відокремлення від носія. Паливо — спеціальний децилін Т-10 або авіаційний гас. Крейсерська швидкість 720–830 км/год, що відповідає дозвуковому режиму.
Дальність польоту без додаткових баків — близько 2000 км. Конформні баки місткістю 220 кг палива піднімають цей показник до 2500 км. Висота пуску — від 200 до 12 000 м, маршова висота польоту — 40–110 м з огинанням рельєфу.
Бойова частина — звичайна, масою до 410 кг. Передбачені варіанти: фугасна, проникаюча (для захищених об’єктів) та касетна з осколковими, фугасними або кумулятивними елементами. Саме збільшення маси бойової частини порівняно з компактним ядерним зарядом змусило конструкторів піти на компроміс із дальністю.
| Параметр | Х-55 | Х-55СМ | Х-555 |
|---|---|---|---|
| Довжина, м | 5,88 | 6,04 | 6,04 |
| Діаметр корпусу, м | 0,514 | 0,77 | 0,77 |
| Стартова маса, кг | ≈1195 | ≈1455 | 1280–1500 |
| Дальність, км | 2500 | 3500 | 2000 (2500 з баками) |
| КВО, м | до 100 | ≈20 | ≈20 |
| Тип БЧ | ядерна | ядерна | звичайна 410 кг |
Система наведення та особливості польоту
Головна відмінність Х-555 від попередниці — комбінована система навігації. Базова інерціальна система доповнена автокореляційною корекцією за рельєфом місцевості (TERCOM). Радіовисотомір постійно вимірює профіль поверхні під ракетою і порівнює його з цифровою картою, закладеною перед пуском. Додатково працює оптоелектронний корелятор, який звіряє оптичне зображення місцевості. Супутниковий канал (ГЛОНАСС, з можливістю використання GPS) забезпечує фінальну прив’язку.
Така схема дозволяє ракеті летіти на гранично малих висотах, огинаючи пагорби й лісосмуги, і при цьому утримувати кругове ймовірне відхилення на рівні близько 20 метрів. У пізніших зразках з’явилися елементи захисту супутникового приймача від засобів радіоелектронної боротьби.
Після пуску ракета спускається на маршову висоту, включає двигун і починає автономний політ. Крила й стабілізатори розкриваються, система керування підтримує заданий маршрут. Можливість корекції в польоті робить її значно гнучкішою порівняно з чисто інерціальними системами 1980-х.
Носії та бойове застосування
Основні носії — стратегічні бомбардувальники Ту-95МС (до 6–16 ракет залежно від модифікації) та Ту-160 (до 12 ракет на внутрішніх барабанних установках). Пуск здійснюється з висот від кількох сотень метрів до стратосфери. Ракета може стартувати як з внутрішніх відсіків, так і з підкрильних точок підвіски.
Перше підтверджене бойове застосування — 17 листопада 2015 року. Бомбардувальники Ту-95МС випустили Х-555 по об’єктах у сирійських провінціях Ідліб та Алеппо. З 2022 року ракета стала одним із інструментів масованих ударів по Україні. Її часто застосовують у комбінації з Х-101, а іноді — зі старими Х-55, обладнаними імітаторами ядерної частини, щоб перенаситити систему протиповітряної оборони хибними цілями.
За оцінками відкритих джерел, вартість однієї одиниці коливається в межах 1–4 млн доларів США залежно від комплектації та джерела даних. Це дешевше за сучасніші Х-101, що частково пояснює її збереження в арсеналі навіть після появи новіших зразків.
Низька висота польоту в поєднанні з відносно невеликою ефективною площею розсіювання створює серйозні труднощі для наземних радіолокаційних станцій, хоча сучасні багатоканальні системи ППО демонструють високу ефективність перехоплення.
Конструкція Х-555 відображає класичний радянський підхід до створення стратегічної зброї повітряного базування: максимальна дальність при обмежених розмірах, автономність польоту та здатність долати ешелоновану оборону за рахунок профілю траєкторії. Модернізація 2000-х років зберегла ці базові якості, додавши точність, необхідну для застосування звичайних бойових частин.