Особи з інвалідністю третьої групи в Україні мають право на пенсію по інвалідності в розмірі 50 % від пенсії за віком, але не менше прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність — 2595 гривень. Якщо страхового стажу недостатньо, можлива державна соціальна допомога, зокрема для осіб з інвалідністю з дитинства — 60 % цього мінімуму, тобто 1557 гривень.
До основних гарантій належать безоплатне або пільгове забезпечення ліками за рецептом (за умови низького розміру пенсії чи допомоги), санаторно-курортне лікування за медичними показаннями, технічні засоби реабілітації згідно з індивідуальною програмою, а також сезонна 50-відсоткова знижка на міжміський транспорт з 1 жовтня до 15 травня.
Працюючі громадяни з третьою групою отримують щорічну основну відпустку тривалістю 26 календарних днів, право на відпустку без збереження заробітної плати до 30 днів на рік і працевлаштування без випробувального строку. Обсяг підтримки залежить від причини інвалідності, доходу та місцевих програм.
Третя група інвалідності встановлюється, коли стійкі порушення здоров’я обмежують життєдіяльність, але людина зберігає здатність до самообслуговування та роботи в спеціальних або полегшених умовах. З 2025 року замість класичної МСЕК діє оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами. Саме за результатами цього оцінювання формується індивідуальна програма реабілітації, яка визначає конкретні потреби в засобах, послугах і пристосуваннях.
Документом, що підтверджує статус, залишається посвідчення або витяг з рішення експертної команди. Без нього жодна пільга не надається. Причина інвалідності — загальне захворювання, професійне, пов’язане з війною чи з дитинства — суттєво впливає на перелік і розмір підтримки.
Пенсійні виплати та державна соціальна допомога
Пенсія по інвалідності для третьої групи становить 50 % від розміру пенсії за віком, обчисленої відповідно до страхового стажу та заробітку. Мінімальний гарантований рівень дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність — 2595 гривень. Працюючі особи з інвалідністю третьої групи отримують повну суму без зменшення.
Необхідний страховий стаж залежить від віку, у якому встановлено інвалідність. Для другої та третьої груп він становить від 1 року (до 23 років) до 15 років (від 60 років). Якщо інвалідність настала під час строкової служби або внаслідок подій Революції Гідності за певних умов, пенсія призначається незалежно від стажу.
Коли права на пенсію немає, призначається державна соціальна допомога. Для осіб з інвалідністю з дитинства третьої групи її розмір дорівнює 60 % прожиткового мінімуму для непрацездатних — 1557 гривень. Дітям з інвалідністю виплачується 70 % цього показника.
Важливо: період від встановлення інвалідності до досягнення 60 років зараховується до страхового стажу при розрахунку пенсії за віком, з якого потім обчислюється пенсія по інвалідності.
Оформлення відбувається через сервісні центри Пенсійного фонду України, вебпортал ПФУ або портал Дія. Потрібні паспорт, ідентифікаційний код, документи про стаж і витяг з рішення про встановлення інвалідності.
Медичні та реабілітаційні гарантії
Особи, чия пенсія або державна допомога не перевищує мінімальний розмір пенсії, мають право безоплатно отримувати лікарські засоби за рецептами лікарів під час амбулаторного лікування. Перелік препаратів визначає Міністерство охорони здоров’я. Також діє програма «Доступні ліки», яка покриває частину вартості ліків від хронічних захворювань.
За наявності медичних показань надається безоплатна путівка на санаторно-курортне лікування. Якщо путівку не використано, у окремих випадках можлива грошова компенсація, особливо для осіб з інвалідністю внаслідок війни.
Технічні та інші засоби реабілітації — протези, ортопедичне взуття, крісла колісні, слухові апарати, засоби пересування — забезпечуються безоплатно або з частковою оплатою згідно з індивідуальною програмою реабілітації. Можна придбати засіб самостійно і отримати грошову компенсацію в межах встановлених граничних цін.
Соціальні послуги включають догляд вдома, денний догляд, супровід під час працевлаштування чи навчання, послуги особистого асистента. Потреба в них також фіксується в індивідуальній програмі.
Трудові права та гарантії на роботі
Роботодавець зобов’язаний враховувати рекомендації індивідуальної програми реабілітації та створювати умови, що не погіршують стан здоров’я працівника. Випробувальний строк при прийнятті на роботу не встановлюється.
Щорічна основна відпустка для осіб з інвалідністю третьої групи триває 26 календарних днів. Додатково за бажанням працівника надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю до 30 календарних днів на рік. Право на відпустку повної тривалості виникає з дня встановлення інвалідності, навіть якщо людина ще не відпрацювала шість місяців.
Працівники з інвалідністю можуть брати щорічну відпустку в зручний для себе час. Звільнення з ініціативи роботодавця можливе лише за згодою профспілки (якщо вона є) і з дотриманням спеціальних процедур. Дискримінація за ознакою інвалідності заборонена.
| Гарантія | Для 3 групи | Для 1–2 груп (для порівняння) |
|---|---|---|
| Щорічна основна відпустка | 26 календарних днів | 30 календарних днів |
| Відпустка без збереження ЗП | до 30 днів на рік | до 60 днів на рік |
| Випробувальний строк | не встановлюється | не встановлюється |
Дані таблиці базуються на Законі України «Про відпустки» та роз’ясненнях Держпраці.
Транспортні пільги
На загальнодержавному рівні особи з інвалідністю третьої групи мають право на 50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту з 1 жовтня по 15 травня. Знижка діє при пред’явленні посвідчення.
Безкоштовний проїзд у міському пасажирському транспорті (крім таксі) на рівні закону прямо гарантований особам з інвалідністю першої та другої груп, а також дітям з інвалідністю. Для третьої групи така пільга залежить від рішень місцевих рад. У багатьох містах громади зберігають право на безоплатний проїзд для всіх груп, але варто перевіряти актуальні рішення місцевої влади.
Для осіб з інвалідністю внаслідок війни діють розширені правила: безоплатний проїзд один раз на два роки міжміським транспортом або 50 % знижка один раз на рік, а також пільги на міський і приміський транспорт.
Житлово-комунальні послуги та інші соціальні підтримки
Автоматичної знижки на оплату житлово-комунальних послуг для всіх осіб з третьою групою інвалідності немає. Проте можна оформити житлову субсидію, якщо витрати на комуналку перевищують визначену частку доходу сім’ї. Субсидія перераховується сезонно і враховує всі види доходів.
Особи з інвалідністю внаслідок війни мають 100-відсоткову знижку на оплату житла, комунальних послуг, твердого палива і скрапленого газу в межах соціальних норм. Також їм надається право на першочергове поліпшення житлових умов і обладнання приміщень спеціальними пристосуваннями.
Податкова соціальна пільга для осіб з інвалідністю третьої групи надається в загальному розмірі — 50 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1664 гривні у 2026 році), якщо місячний дохід не перевищує 4660 гривень. Підвищена пільга 150 % передбачена лише для першої та другої груп.
Чоловіки віком від 18 до 60 років з третьою групою інвалідності мають право перетинати державний кордон під час воєнного стану за наявності відповідних документів, що підтверджують статус.
Особливості для осіб з інвалідністю з дитинства та внаслідок війни
Особи з інвалідністю з дитинства третьої групи отримують державну соціальну допомогу в розмірі 60 % прожиткового мінімуму. Під час навчання у закладах вищої чи професійно-технічної освіти право на допомогу зберігається. Існують пільги при вступі — квоти та спеціальні умови.
Для осіб з інвалідністю внаслідок війни перелік значно ширший: підвищені розміри пенсій і допомог, 100 % знижка на комунальні послуги, розширені транспортні права, безоплатне зубопротезування (крім дорогоцінних металів), забезпечення автомобілем за медичними показаннями та компенсація на пальне.
Мінімальні гарантовані виплати для осіб з інвалідністю внаслідок війни третьої групи значно вищі за загальні й можуть перевищувати десять тисяч гривень з урахуванням усіх надбавок.
Як оформити пільги на практиці
Спочатку потрібно пройти оцінювання повсякденного функціонування і отримати витяг з рішення. Далі — звернутися до Пенсійного фонду за призначенням пенсії чи допомоги. Для технічних засобів реабілітації заява подається до органів соціального захисту або через електронні сервіси. Для субсидії — до сервісного центру ПФУ або онлайн.
Основний пакет документів зазвичай включає паспорт, ідентифікаційний код, документ про інвалідність, пенсійне посвідчення (якщо є), довідки про доходи (коли пільга залежить від матеріального стану) та індивідуальну програму реабілітації.
Більшість послуг можна отримати через портал Дія або вебпортал Пенсійного фонду. При відмові рішення оскаржується в адміністративному порядку або в суді.
Місцеві програми часто доповнюють державні гарантії. У деяких громадах додатково компенсують проїзд, надають матеріальну допомогу на лікування чи забезпечують безкоштовний доступ до спортивних і культурних закладів. Варто уточнювати актуальну інформацію в управлінні соціального захисту за місцем проживання.
Система підтримки осіб з інвалідністю третьої групи побудована так, щоб людина могла максимально зберегти самостійність і продовжувати працювати чи навчатися. Точне знання своїх прав і своєчасне оформлення документів дозволяє повною мірою скористатися передбаченими гарантіями.