Посада міністра оборони України залишається однією з найважливіших у системі державної влади, особливо в умовах повномасштабної війни. Станом на серпень 2026 року її обіймає Євгеній Леонідович Хмара — колишній керівник Центру спеціальних операцій «А» СБУ, який прийшов на цю посаду після короткого періоду виконання обов’язків.
Міністр здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами, формує оборонну політику, відповідає за ресурсне забезпечення війська та розвиток оборонно-промислового комплексу. Призначення відбувається Верховною Радою за поданням Президента, а посада з 2019 року вимагає цивільного статусу.
Останні роки показали швидку ротацію керівників: від Рустема Умєрова через Дениса Шмигаля та Михайла Федорова до нинішнього очільника. Кожна зміна відображала різні підходи — від управлінських до бойових — і впливала на пріоритети Міноборони.
Історія посади від незалежності до сьогодення
Посада міністра оборони України з’явилася майже одразу після проголошення незалежності. 24 серпня 1991 року Верховна Рада ухвалила постанову «Про військові формування в Україні», якою підпорядкувала всі військові частини на території країни та створила Міністерство оборони. Першим міністром став генерал-полковник Костянтин Морозов, який обіймав посаду з 3 вересня 1991 до 4 жовтня 1993 року.
У наступні роки посаду займали як військові, так і цивільні. Найдовше — понад п’ять років — її обіймав Олександр Кузьмук. Першим цивільним міністром став Валерій Шмаров у 1994 році. Після Революції гідності та початку війни на Донбасі керівництво відомством значно змінилося: Валерій Гелетей, Степан Полторак, Андрій Загороднюк, Андрій Таран, Олексій Резніков.
З початком повномасштабного вторгнення росії в 2022 році темп змін прискорився. Олексій Резніков керував Міноборони до вересня 2023 року, після нього — Рустем Умєров (до липня 2025), Денис Шмигаль (до січня 2026) і Михайло Федоров (до середини липня 2026). Кожна з цих каденцій принесла свої акценти: від міжнародних переговорів і постачання зброї до цифровізації процесів і посилення далекобійних ударів.
Повноваження міністра оборони та місце в системі влади
Міністр оборони України є членом Кабінету Міністрів і Ради національної безпеки і оборони. Він підпорядковується Президенту як Верховному Головнокомандувачу Збройних Сил і підзвітний Верховній Раді. Згідно із Законом «Про національну безпеку України», міністр відповідає за формування державної політики у сфері оборони, оборонне планування, ресурсний менеджмент, кадрову політику та всебічне забезпечення Збройних Сил.
Важливо розрізняти функції міністра і Головнокомандувача ЗСУ. Міністр здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво, тоді як безпосереднє військове управління військами належить Головнокомандувачу. Саме міністр забезпечує, щоб потреби фронту перетворювалися на рішення щодо закупівель, виробництва, логістики та міжнародної співпраці.
З 1 січня 2019 року посаду може обіймати лише цивільна особа. Це правило змушує військових, які претендують на крісло міністра, звільнятися зі служби. Саме так вчинив Євгеній Хмара перед остаточним призначенням у серпні 2026 року.
Хто зараз очолює Міноборони: Євгеній Хмара
Біографія та бойовий досвід
Євгеній Леонідович Хмара — професійний спецпризначенець із майже двадцятирічним стажем. Службу розпочав у 2006 році в загоні спеціального призначення «Омега» Національної гвардії. З 2011 року перейшов до Центру спеціальних операцій «А» СБУ, відомого як «Альфа».
Під час повномасштабного вторгнення брав участь у боях за Київщину, згодом виконував завдання на Донеччині. У 2022 році керував операцією зі звільнення острова Зміїний. У 2023 році очолив один із ключових підрозділів СБУ, а в серпні 2025 року став начальником усього Центру спеціальних операцій «А». З 5 січня до середини липня 2026 року виконував обов’язки голови СБУ.
Має звання генерал-майора (присвоєно 2024 року). Нагороджений орденами Богдана Хмельницького всіх трьох ступенів, орденом «За мужність» III ступеня та відзнакою Президента «Хрест бойових заслуг». Має двох синів. Втратив брата на війні.
Призначення та перші заяви
16–17 липня 2026 року після відставки уряду та Михайла Федорова Президент доручив Хмарі виконувати обов’язки міністра оборони. 19 серпня Верховна Рада 312 голосами затвердила його повноправним міністром. Перед голосуванням він офіційно підтвердив звільнення з військової служби, щоб відповідати вимозі цивільного статусу.
У виступі в парламенті Хмара окреслив три рівноцінні пріоритети: фронт і посилення війська, людський капітал та розвиток оборонної промисловості. Він наголосив на необхідності перехопити стратегічну ініціативу в усіх доменах війни — на землі, морі, у повітрі та в інформаційному просторі. Окрему увагу приділив глибоким і середнім ударам по території противника, масштабуванню виробництва української зброї та збереженню життя військовослужбовців.
Останні керівники Міноборони: швидка зміна підходів
За останні три роки посада змінила кількох очільників із дуже різним бекграундом. Це добре видно в порівняльній таблиці.
| Міністр | Період | Ключові особливості каденції |
|---|---|---|
| Рустем Умєров | 6 вересня 2023 — 17 липня 2025 | Перший міністр кримськотатарського походження, акцент на міжнародній підтримці та реформах закупівель |
| Денис Шмигаль | 17 липня 2025 — 13 січня 2026 | Колишній прем’єр, короткий перехідний період |
| Михайло Федоров | 14 січня 2026 — 15–16 липня 2026 | Наймолодший міністр в історії, сильний акцент на цифровізації, дронах і технологічних рішеннях |
| Євгеній Хмара | з 19 серпня 2026 (в.о. з середини липня) | Бойовий досвід спецназу, пріоритет — фронт, люди та вітчизняний ОПК |
Дані таблиці базуються на офіційних повідомленнях Міністерства оборони України та матеріалах Wikipedia. Кожна зміна керівництва супроводжувалася очікуваннями суспільства щодо прискорення постачання зброї, зменшення бюрократії та кращого врахування потреб бойових підрозділів.
Основні виклики посади в умовах війни
Міністр оборони сьогодні працює в умовах, яких не знали його попередники до 2022 року. Бюджет оборони залишається величезним, але його потрібно використовувати максимально ефективно. Потреби фронту змінюються щотижня: від дронів і засобів РЕБ до ракет-перехоплювачів і далекобійних систем.
Окремим викликом залишається людський капітал. Мотивація військовослужбовців, якість підготовки, медичне забезпечення, питання мобілізації та ротації — усе це напряму залежить від рішень Міноборони. Хмара неодноразово підкреслював, що життя і здоров’я воїна мають бути в центрі кожного рішення.
Розвиток оборонної промисловості став стратегічним пріоритетом. Українські виробники вже демонструють здатність створювати сучасні засоби ураження, але масштабування виробництва потребує стабільного фінансування, довгострокових контрактів і тісної координації з Міноборони.
Взаємодія міністра з Головнокомандувачем і Генеральним штабом
Після кадрових змін літа 2026 року Головнокомандувачем Збройних Сил став генерал-майор Михайло Драпатий, а начальником Генерального штабу — генерал-майор Ігор Скибюк. Євгеній Хмара публічно підкреслював важливість спільної роботи з новим військовим керівництвом.
Саме від якості цієї взаємодії залежить, наскільки швидко потреби бригад перетворюватимуться на реальні постачання. Міністр відповідає за політичні рішення, ресурси та міжнародну співпрацю, а військове керівництво — за оперативне застосування сил. Коли ця зв’язка працює злагоджено, війська отримують те, що реально потрібно на полі бою, а не те, що зручно закуповувати за старими процедурами.
У серпні 2026 року Президент Володимир Зеленський окремо відзначив хорошу взаємодію між Хмарою і Драпатим і поставив перед новим міністром завдання налаштувати систему виробництва, закупівель і постачання так, щоб захист життя українців отримував усе необхідне.
Посада міністра оборони України сьогодні — це не просто адміністративна функція. Це точка, де політичні рішення зустрічаються з реальністю війни, де кожна помилка коштує життів, а кожне вдале рішення може змінити баланс на полі бою. Від того, наскільки ефективно працюватиме нинішнє керівництво відомства, значною мірою залежить здатність країни витримувати тривалу війну і поступово перехоплювати ініціативу.