В Україні відсутній жорсткий річний ліміт на загальну кількість днів тимчасової непрацездатності. Працівник може перебувати на лікарняному стільки разів і стільки днів, скільки потребує стан здоров’я, підтверджений медичним висновком. Виплати допомоги тривають до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.
Водночас існують чіткі пороги, після яких лікуючий лікар зобов’язаний направити особу на оцінювання повсякденного функціонування: 120 календарних днів безперервної непрацездатності або 150 днів за одним і тим самим захворюванням із перервами протягом 12 місяців. Для туберкульозу цей строк становить 10 місяців. Ці межі регулюють не саму можливість перебування на лікарняному, а момент медичної експертизи.
Перші п’ять днів непрацездатності оплачує роботодавець, починаючи з шостого дня — Пенсійний фонд України. Розмір допомоги залежить від страхового стажу і становить від 50 до 100 відсотків середньої заробітної плати. Для сезонних і тимчасових працівників діє окреме обмеження — не більше 75 календарних днів на рік за хворобами, не пов’язаними з виробництвом.
Чому немає загального річного ліміту на лікарняні
Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» прямо передбачає, що допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується за весь період до відновлення працездатності або до встановлення інвалідності. Жодної «стелі» на сумарну кількість днів протягом календарного року законодавство не встановлює. Це принципова позиція: хвороба не підпорядковується календарю, і система соціального страхування має компенсувати втрачений заробіток доти, доки людина не зможе повернутися до праці.
На практиці це означає, що працівник може оформити кілька коротких лікарняних протягом року — через ГРВІ, травму чи загострення хронічного захворювання — без ризику втратити право на виплати. Головна умова — наявність медичного висновку про тимчасову непрацездатність, сформованого в електронній системі охорони здоров’я. Роботодавець не має права відмовити в прийомі такого документа чи вимагати «економії» днів.
Окремо варто згадати, що часті лікарняні самі по собі не є підставою для звільнення. Кодекс законів про працю захищає працівника. Виняток можливий лише у випадку безперервної непрацездатності понад чотири місяці, коли роботодавець може ініціювати звільнення за відповідною статтею, але навіть тоді з урахуванням медичних висновків і особливих категорій (виробнича травма, вагітність).
Пороги для направлення на оцінювання повсякденного функціонування
Хоча загального ліміту немає, система охорони здоров’я встановлює моменти, коли тривала непрацездатність вимагає експертної оцінки. З 1 січня 2025 року замість колишніх МСЕК працюють експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Критерії направлення затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1338.
Лікуючий лікар зобов’язаний направити пацієнта на оцінювання у таких випадках:
- тимчасова непрацездатність триває безперервно протягом 120 календарних днів з дня її початку;
- непрацездатність, спричинена одним і тим самим захворюванням або станом, тривала з перервами, але загалом набрала 150 календарних днів протягом останніх 12 місяців;
- захворювання на туберкульоз — через 10 місяців з дня настання непрацездатності незалежно від безперервності.
Направлення формується електронно. Пацієнт не проходить додаткову лікарсько-консультативну комісію — лікар робить це самостійно. Оцінювання може проводитися очно, заочно, дистанційно або за місцем перебування особи. Результатом може бути продовження лікування, встановлення інвалідності або рекомендації щодо реабілітації.
Важливо розуміти: досягнення 120 чи 150 днів не означає автоматичного припинення лікарняного. Це лише сигнал для експертної оцінки. До ухвалення рішення виплати продовжуються.
Особливості для окремих категорій працівників
Для більшості найманих працівників правила єдині. Проте є групи, для яких діють спеціальні норми.
Сезонні та тимчасові працівники отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання чи травми, не пов’язаної з виробництвом, не більш як за 75 календарних днів протягом календарного року. Це обмеження прямо передбачене законом і пов’язане зі специфікою їхньої зайнятості та обсягом страхових внесків.
При догляді за хворою дитиною віком до 14 років допомога виплачується з першого дня, але не більш як за 14 календарних днів при амбулаторному лікуванні. Якщо дитина перебуває в стаціонарі, строк не обмежується — виплати тривають увесь період перебування в лікарні. Для догляду за дорослим членом сім’ї максимум становить три дні, у виняткових випадках — до семи за рішенням лікаря.
Особи з інвалідністю, які працюють на підприємствах товариств УТОГ і УТОС, отримують допомогу з першого дня непрацездатності. Для військовослужбовців і деяких інших категорій діють окремі норми, пов’язані з військово-лікарськими комісіями, але базові пороги 120 і 150 днів зберігаються.
| Тип випадку | Максимальний строк без оцінювання | Особливості оплати |
|---|---|---|
| Звичайна хвороба / побутова травма | 120 днів безперервно або 150 днів по одному захворюванню з перервами за 12 місяців | Перші 5 днів — роботодавець, далі — ПФУ |
| Туберкульоз | 10 місяців | За загальними правилами |
| Сезонні / тимчасові працівники | 75 календарних днів на рік | Обмеження лише для невиробничих випадків |
| Догляд за дитиною до 14 років (амбулаторно) | 14 календарних днів | З першого дня за рахунок ПФУ |
| Догляд за дорослим членом сім’ї | 3 дні (у виняткових випадках до 7) | З першого дня |
Як оплачуються лікарняні
Розмір допомоги залежить від страхового стажу застрахованої особи. Система відсотків залишається незмінною протягом останніх років і виглядає так:
- до 3 років стажу — 50 % середньої заробітної плати;
- від 3 до 5 років — 60 %;
- від 5 до 8 років — 70 %;
- понад 8 років — 100 %.
Середньоденна заробітна плата обчислюється за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю настання страхового випадку. Якщо страховий стаж за останні 12 місяців становить менше шести місяців, розмір допомоги обмежується сумою, обчисленою з мінімальної заробітної плати.
Перші п’ять календарних днів оплачує роботодавець за власні кошти. Починаючи з шостого дня фінансування бере на себе Пенсійний фонд України. Є винятки: при догляді за хворою дитиною до 14 років, при виробничій травмі та в деяких інших випадках виплати здійснюються з першого дня за рахунок ПФУ.
Електронний лікарняний вважається виданим через сім днів після закриття. З восьмого дня починається відлік десятиденного строку, протягом якого роботодавець має призначити матеріальне забезпечення.
Що відбувається після досягнення порогів 120 і 150 днів
Коли лікуючий лікар формує направлення на оцінювання, пацієнт потрапляє до електронної черги. Експертна команда розглядає справу на базі багатопрофільного закладу охорони здоров’я. Оцінювання фокусується не лише на діагнозі, а на тому, як захворювання впливає на здатність людини до самообслуговування, пересування, праці, навчання та спілкування.
Можливі результати:
- продовження періоду тимчасової непрацездатності з рекомендаціями щодо подальшого лікування;
- встановлення групи інвалідності та розроблення індивідуальної програми реабілітації;
- визнання особи працездатною з можливими обмеженнями чи без них.
До моменту ухвалення рішення виплати допомоги продовжуються. Якщо експертна команда встановлює інвалідність, подальші соціальні виплати регулюються вже іншим законодавством — про пенсійне забезпечення осіб з інвалідністю.
На практиці багато хто помилково вважає, що після 120 днів лікарняний «закінчується». Це не так. Система побудована так, щоб не залишати людину без підтримки на етапі переходу від тимчасової непрацездатності до можливого встановлення стійких обмежень.
Практичні аспекти оформлення та ризики
Електронний медичний висновок формується лікарем у системі eHealth. На його основі програмними засобами створюється листок непрацездатності. Працівнику не потрібно носити паперові документи — роботодавець бачить інформацію в електронному реєстрі.
Якщо лікарняний відкрито під час щорічної відпустки, дні хвороби не зараховуються до відпустки, а сама відпустка продовжується на відповідну кількість днів. Це правило діє і під час воєнного стану.
Роботодавці іноді намагаються тиснути на працівників із частими лікарняними. Варто пам’ятати: будь-який тиск чи вимога «не хворіти» суперечить законодавству. У разі конфлікту можна звернутися до Держпраці або до суду. Водночас зловживання лікарняними (фіктивні висновки) тягне відповідальність як для лікаря, так і для працівника.
Для бухгалтера важливо правильно визначити, чи є лікарняний продовженням попереднього випадку. Якщо це один страховий випадок, роботодавець оплачує лише перші п’ять днів першого листка, а всі наступні дні фінансує ПФУ.
Окремі нюанси для сумісників і ФОП
З квітня 2025 року допомога по тимчасовій непрацездатності надається як за основним місцем роботи, так і за місцем роботи за сумісництвом. Сумісник має право на виплати на кожному місці роботи окремо. Середня заробітна плата розраховується по кожному місцю самостійно.
Фізичні особи-підприємці, які сплачують єдиний соціальний внесок, також мають право на допомогу. Для них перші п’ять днів не оплачуються роботодавцем (бо його немає), а виплати з шостого дня здійснює ПФУ за загальними правилами. Розмір залежить від суми, з якої сплачувався ЄСВ.
У випадках, коли ФОП одночасно працює за трудовим договором, допомога надається і за підприємницькою діяльністю, і за наймом — з урахуванням відповідних правил.
Система соціального страхування в Україні побудована на принципі захисту людини в період, коли вона не може працювати через хворобу чи травму. Відсутність жорсткого річного ліміту на кількість днів лікарняного є свідомим рішенням законодавця. Водночас механізм направлення на оцінювання повсякденного функціонування після 120 або 150 днів забезпечує баланс між правом на лікування і необхідністю об’єктивно оцінити довготривалі обмеження. Знання цих правил дозволяє і працівнику, і роботодавцю діяти в правовому полі без зайвих конфліктів і невизначеності.