Трофеї ЗСУ — це не просто військові сувеніри чи символи перемоги. Це конкретне озброєння, бронетехніка, системи зв’язку та боєприпаси противника, які після захоплення офіційно стають державною власністю й часто повертаються на поле бою вже під українськими позначками. Юридично трофейне майно визначене як озброєння, військова техніка та інше майно агресора, отримане під час відсічі та стримування збройної агресії.
За роки повномасштабної війни українські підрозділи накопичили значний обсяг такої техніки — від танків Т-72 і Т-90 до самохідних гаубиць «Мста-С», бронетранспортерів і навіть рідкісних зразків на кшталт БМО-Т. Частина з них після ремонту знову воює, інша — стає джерелом розвідданих і технологічних рішень, які передають союзникам через спеціалізовані платформи.
Правильний облік і використання трофеїв мають чіткі правові рамки. Незареєстроване зберігання карається, а держава намагається максимально ефективно інтегрувати захоплене майно в систему забезпечення Сил оборони.
Юридичний статус трофейного майна
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 721, трофейне майно — це все, що захоплене або отримане від противника в ході бойових дій. Воно належить виключно державі. Військовослужбовець, який знайшов автомат, гранатомет чи навіть танк, не може залишити його собі «на пам’ять» чи для особистого користування. Таке майно підлягає обов’язковому оприбуткуванню у військовій частині.
Процедура обліку передбачає кілька етапів. Спочатку боєць подає рапорт командиру, далі майно передають комісії частини, ставлять на облік і або передають у використання підрозділу, або відправляють на ремонт і подальше розподілення. Зберігання без обліку кваліфікується як злочин і може тягнути за собою позбавлення волі на строк від трьох до семи років. Добровільна здача зброї та техніки в органи ВСП або поліції звільняє від відповідальності.
У 2026 році уряд додатково уточнив правила роботи з трофейним майном. З’явилася можливість передавати окремі зразки державним підприємствам для науково-дослідних робіт, а також експортувати певні категорії озброєння в межах міжнародних договорів без зайвих бюрократичних процедур. Це відкрило шлях до більш системного використання захопленої техніки не лише на фронті, а й у міжнародній співпраці.
Масштаби та види трофейної техніки
Візуально підтверджені дані OSINT-проєктів показують, що з початку повномасштабного вторгнення українські сили захопили сотні одиниць важкої техніки. Серед танків найбільше представлено Т-72 різних модифікацій, Т-80БВ і Т-80БВМ, а також сучасніші Т-90А, Т-90М і навіть експортні Т-90С. Окремі зразки Т-90М 2022–2023 років випуску після ремонту ставали на озброєння українських екіпажів.
Бронетехніка включає БМП-1, БМП-2, БМП-3, БТР-82А, МТ-ЛБ, «Тигри» та «Тайфуни». Артилерійські системи — самохідні гаубиці 2С19 «Мста-С» (десятки одиниць), 2С3 «Акація», причіпні Д-30, реактивні системи «Град». Зустрічалися й рідкісні зразки: бойові машини вогнеметників БМО-Т, командно-штабні машини, станції радіоелектронної боротьби.
Стрілецька зброя та легке озброєння становлять окрему категорію. Автомати АК-12, які довгий час не стояли на озброєнні ЗСУ, стали звичним явищем у підрозділах. Також фіксували захоплені кулемети ПКМ і «Печеніг», снайперські комплекси, гранатомети РПО «Шмель», міномети. У звітах аналітиків зазначалося, що в окремих районах, особливо після інтенсивних боїв, техніка та зброя буквально лежали на позиціях, і перші підрозділи, які займали територію, мали найбільший доступ до таких ресурсів.
| Категорія техніки | Типові зразки | Особливості використання |
|---|---|---|
| Танки | Т-72Б3, Т-80БВМ, Т-90М | Після ремонту й перефарбування часто повертаються в стрій |
| БМП / БТР | БМП-3, БТР-82А, МТ-ЛБ | Сумісні з наявними боєприпасами радянського зразка |
| Артилерія | 2С19 «Мста-С», Д-30, «Град» | Цінні через нестачу власних систем великого калібру |
| Стрілецька зброя | АК-12, ПКМ, гранатомети | Швидко інтегруються, але потребують обліку |
Дані таблиці базуються на відкритих джерелах, зокрема матеріалах українських військових порталів і OSINT-аналітиці. Реальні цифри вищі, бо не вся техніка потрапляє на фото чи відео.
Як трофеї працюють на фронті
Практичний досвід показує, що захоплена техніка часто стає «ленд-лізом від Росії». Екіпажі, які отримують відремонтований Т-72 або БМП-3, відзначають, що радянські та російські системи добре знайомі українським механікам. Проблеми виникають з електронікою новіших зразків, запасними частинами до сучасних модифікацій і боєприпасами специфічних калібрів. Проте для більшості машин 125-мм танкові снаряди, 30-мм патрони та 152-мм артилерійські боєприпаси залишаються сумісними.
Ремонтні підрозділи працюють прямо в прифронтовій зоні. Спочатку машину ретельно перевіряють на наявність мін-пасток і закладених вибухівок, потім знімають російські позначки, наносять українські розпізнавальні знаки й проводять необхідний ремонт. У багатьох випадках техніка, яку противник кинув через брак палива чи пошкодження ходової, через кілька днів уже їхала в зворотному напрямку.
Стрілецька зброя інтегрується ще швидше. АК-12, які спочатку використовували неофіційно, згодом ставили на облік. Магазини, набої та запчастини часто знаходили прямо на позиціях. У звітах бійців згадувалося, що в окремих районах кількість трофейних магазинів вимірювалася десятками на одного військовослужбовця.
Технологічна цінність і платформа TrophyLab
Окрім безпосереднього бойового застосування, трофеї мають величезне розвідувальне значення. Кожна захоплена ракета, дрон, станція РЕБ чи танк сучасного зразка дає можливість вивчити слабкі місця, електронну компоненту, матеріали та алгоритми. У червні 2026 року Міністерство оборони України запустило платформу TrophyLab — захищений ресурс, де партнери отримують доступ до технічних даних понад 115 зразків російського озброєння в 79 категоріях.
На платформі зібрано результати понад 225 досліджень. Серед представлених систем — гіперзвукові ракети «Кинджал», крилаті ракети, танки Т-90М, комплекси РЕБ, безпілотники. Авторизовані користувачі (українські виробники, наукові установи, оборонні компанії країн-партнерів) можуть вивчати креслення, аналізи компонентів і навіть замовляти фізичні зразки для випробувань. Це суттєво скорочує цикл розробки засобів протидії.
Завдяки такому підходу захоплені технології перестають бути просто «здобиччю» і стають інструментом системної переваги. Кожна нова ракета чи дрон, що потрапляє до рук українських спеціалістів, додає знань усій коаліції.
Практичні аспекти для військових і підрозділів
Для бійців на лінії зіткнення трофеї залишаються важливим ресурсом. Проте правила жорсткі. Будь-яка знайдена зброя чи техніка має бути здана. Командири частин організовують внутрішні склади трофейного майна, ведуть журнали обліку й передають надлишки на вищі рівні. У деяких бригадах створювали тимчасові майстерні саме для швидкого введення захопленої техніки в стрій.
Проблеми залишаються. Дефіцит оригінальних запчастин змушує використовувати сумісні вузли з наявної радянської техніки або шукати аналоги. Боєприпаси для окремих систем доводиться економити. Проте сумісність більшості калібрів і знайомство українських екіпажів із радянською школою дозволяють швидко освоювати нові для себе машини.
Окремо варто згадати моральний ефект. Коли підрозділ виїжджає в бій на техніці, яку ще вчора використовував противник, це впливає і на власний настрій, і на сприйняття ворога. Багато відео з трофейними танками, що ведуть вогонь по колишніх власниках, стали символом витривалості та винахідливості українських військ.
Сучасні тенденції та перспективи
Станом на 2026 рік система роботи з трофеями стала більш упорядкованою порівняно з першими місяцями війни. Облік посилили, бюрократичні процедури частково спростили для оперативного використання. З’явилися можливості передавати зразки для вивчення союзникам і навіть розглядати експорт окремих категорій у рамках міжнародної співпраці.
Кількість захопленої техніки продовжує зростати, хоча інтенсивність і характер боїв змінилися. Дрони та високоточні засоби ураження зменшили кількість техніки, яку можна взяти цілою. Водночас кожен вдалий випадок захоплення сучасного зразка дає непропорційно велику інформаційну віддачу.
Трофеї ЗСУ залишаються важливим елементом забезпечення. Вони доповнюють постачання від партнерів, дозволяють швидко закривати локальні потреби в техніці й озброєнні та дають унікальні знання про противника. Правильне юридичне оформлення, швидкий ремонт і системне вивчення — три складові, які перетворюють захоплене майно на реальний бойовий ресурс.