Олексій Миколайович Арестович — український військовий аналітик, колишній позаштатний радник Офісу Президента, актор, психолог і засновник школи мислення Apeiron, який став одним із найвпізнаваніших голосів початку повномасштабної війни. Його брифінги 2022 року заспокоювали мільйони, а суперечливі прогнози й заяви згодом перетворили його на постать, яку одночасно слухають і різко критикують.
Народився в Грузії, служив у розвідці, знімався в серіалах, організовував психологічну підтримку бійцям АТО, а з 2020-го опинився в центрі державної комунікації. Після відставки 2023 року та санкцій 2025-го він живе за кордоном і продовжує коментувати події через YouTube та онлайн-курси.
Сьогодні Арестович — це поєднання харизми, військового досвіду й філософських роздумів, яке викликає полярні реакції: для одних він залишається голосом здорового глузду, для інших — символом політичної метаморфози.
У спекотному серпні 1975-го в маленькому грузинському містечку Цітелі-Цкаро (нині Дедоплісцкаро) народився хлопчик, якому судилося пройти крізь театральні підмостки, розвідувальні штаби й екрани телевізорів воюючої країни. Батько, Микола Арестович, мав білорусько-польське коріння й служив офіцером, мати походила з російської Воронежчини. Сім’я швидко переїхала до Києва, і саме тут формувався характер майбутнього аналітика — гострий, допитливий, із любов’ю до складних конструкцій думки.
Школу № 178 він закінчив у 1992-му, спробував біологічний факультет Київського університету імені Тараса Шевченка, але вже наступного року залишив аудиторії заради сцени театру-студії «Чорний квадрат». Акторська робота стала не просто хобі — вона навчила його відчувати аудиторію, тримати паузу й перетворювати складні ідеї на зрозумілі образи. Паралельно він пішов військовим шляхом: 1994-го вступив до Одеського інституту сухопутних військ і 1998-го отримав диплом військового перекладача. Служба в Головному управлінні розвідки тривала до 2005-го, після чого він пішов у запас у званні майора.
Військовий досвід і психологічна робота
Повернення на фронт сталося вже після 2014-го. Арестович організував благодійний фонд психологічної підтримки учасників АТО, проводив семінари для бійців, які поверталися з передової з травмами, що не видно неозброєним оком. У 2018–2019 роках він добровільно служив розвідником у 72-й механізованій бригаді біля Краматорська. Сам він неодноразово згадував про 33 бойові виходи за лінію зіткнення. У квітні 2022-го йому присвоїли звання підполковника запасу.
Цей досвід — не просто рядок у біографії. Він дав йому мову, якою він пізніше говорив зі всією країною: спокійну, структуровану, без істерики. Багато хто досі згадує, як у перші тижні повномасштабного вторгнення його голос ставав своєрідним якорем серед хаосу новин.
Від театру до Офісу Президента
Паралельно з військовою кар’єрою Арестович знімався в кіно й серіалах — епізодичні ролі в українських і російських проектах, реклама, робота в компанії Aegis Artist Group. З 2000-го він почав проводити психологічні семінари, а з 2003-го кілька років навчався в авторській школі езотерика й психолога Авессалома Подводного. Теологію вивчав в Інституті релігійних наук святого Томи Аквінського. Усе це склалося в особливий стиль мислення — суміш військової логіки, акторської харизми й філософських конструкцій.
У жовтні 2020-го Леонід Кравчук призначив його радником з інформаційної політики та спікером української делегації в Тристоронній контактній групі. Уже 1 грудня того ж року Андрій Єрмак зробив Арестовича своїм позаштатним радником із питань стратегічних комунікацій у сфері національної безпеки й оборони. Саме з цієї позиції він увійшов у 2022-й.
Брифінги, що стали символом перших місяців війни
З 24 лютого 2022-го Арестович майже щодня з’являвся в ефірах. Його спокійний тон, детальні розбори ситуації на фронті й прогнози створювали відчуття, що хтось тримає ситуацію під контролем. Фраза про «два-три тижні» активної фази швидко стала мемом, але в ті дні вона давала людям повітря. Мільйони дивилися його виступи, шукали в них опору.
Саме тоді Арестович став не просто радником — він перетворився на публічний образ, який для багатьох уособлював стійкість держави в найважчі години.
Проте популярність має свою ціну. Деякі прогнози не справдилися, окремі заяви викликали хвилі критики. Кульмінацією став січень 2023-го, коли після удару по житловому будинку в Дніпрі він припустив, що ракету могло збити українське ППО. Хвиля обурення виявилася настільки сильною, що 17 січня він подав у відставку.
Вигнання, санкції та нове життя
У вересні 2023-го Арестович виїхав з України через пункт пропуску Краківець — Корчова. Спочатку Польща, потім Сполучені Штати. Станом на 2026 рік він мешкає в Нью-Йорку, звідки веде стріми, коментує війну й розвиває свою онлайн-школу. У травні 2025-го Рада національної безпеки і оборони України запровадила проти нього персональні санкції строком на десять років: блокування активів, заборона в’їзду, обмеження на поширення медіа-контенту на території України. Рішення обґрунтовували поширенням наративів, які, на думку влади, співзвучні з російською пропагандою.
Паралельно в Росії його внесли до списку терористів і екстремістів, відкрили кримінальні справи. Таким чином він опинився між двома вогнями — критикований і в Києві, і в Москві.
| Рік | Подія | Значення |
|---|---|---|
| 1975 | Народження в Цітелі-Цкаро | Початок багатонаціональної історії |
| 1998 | Закінчення Одеського військового інституту | Військовий перекладач, шлях у розвідку |
| 2014–2017 | Психологічна підтримка АТО | Робота з травмами фронтовиків |
| 2020–2023 | Радник ОП і спікер ТКГ | Пік публічної кар’єри |
| Січень 2023 | Відставка після скандалу з Дніпром | Кінець офіційної посади |
| Вересень 2023 | Виїзд з України | Початок життя у вигнанні |
| Травень 2025 | Санкції РНБО на 10 років | Офіційне обмеження діяльності в Україні |
Дані таблиці узагальнені на основі відкритих біографічних джерел, зокрема матеріалів Вікіпедії та офіційних указів.
Особисте життя і школа Apeiron
Арестович був одружений кілька разів. Останній шлюб з Анастасією Грибановою (Арестович) тривав з 2015-го до 2025-го, коли пара розлучилася. У нього троє дітей: донька Аеліта від попереднього шлюбу, донька Вероніка та син Олександр. Усі вони проживають за кордоном.
Найстійкішим його проектом залишається школа мислення Apeiron, яку він розвиває з 2013 року. Модулі присвячені мистецтву мислити, профайлінгу, техніці зростання, семантичному простору. Учні з десятків країн проходять онлайн-курси, де Арестович поєднує психологію, філософію й практичні інструменти прийняття рішень. За його словами, мета школи — не зробити всіх «як Арестович», а допомогти кожному знайти власну внутрішню опору.
Суперечливі погляди й суспільна реакція
Після 2023-го його публічні виступи змінили тон. Він критикує стратегію української влади, говорить про необхідність переговорів, аналізує геополітичні розклади з позиції, яку багато хто вважає надто м’якою щодо Росії. Окремі заяви щодо мови, культури, ролі жінок в армії та інших чутливих тем викликали хвилі обурення. Водночас частина аудиторії продовжує бачити в ньому незалежного аналітика, здатного говорити те, що інші вважають за краще мовчати.
Публічна постать Арестовича сьогодні — це дзеркало розколу в суспільстві: між тими, хто шукає жорсткої риторики перемоги, і тими, хто хоче чути складніші, іноді незручні оцінки реальності.
Його YouTube-канали, стріми з Нью-Йорка й семінари Apeiron збирають стабільну аудиторію. Він коментує не лише війну, а й глобальні процеси — від технологічних блоків до майбутнього міжнародної безпеки. При цьому залишається людиною, яка вміє тримати увагу: акторська школа дає про себе знати навіть у найдовших ефірах.
Шлях Олексія Арестовича — від грузинського військового містечка через київські театри, розвідувальні операції, кабінети Банкової й до квартири з видом на Центральний парк — виглядає майже як сценарій. Він змінювався разом із країною, іноді випереджаючи її, іноді викликаючи роздратування. І саме ця здатність залишатися в центрі дискусії, навіть перебуваючи за тисячі кілометрів, робить його однією з найцікавіших і найсуперечливіших фігур сучасної української публічної сфери.