Понятий — це незаінтересована фізична особа, яку слідчий або прокурор залучає для засвідчення факту, ходу та результатів окремих слідчих (розшукових) дій. Закон чітко обмежує коло таких осіб: вони мають бути дієздатними, здатними правильно сприймати події та не мати жодного особистого інтересу у справі. У кримінальному провадженні понятими не можуть бути потерпілий, родичі сторін, працівники правоохоронних органів та будь-які заінтересовані особи.
Участь понятих обов’язкова при обшуку житла чи особи, а також при низці інших дій (впізнання, огляд трупа, слідчий експеримент, освідування), якщо не застосовується безперервний відеозапис. Кількість понятих не може бути меншою за двох. Ці вимоги спрямовані на забезпечення об’єктивності та можливості подальшої перевірки законності проведених дій.
Понятий виступає своєрідним гарантом прозорості. Він спостерігає за діями слідчого чи прокурора і своїм підписом у протоколі підтверджує, що записи відповідають реальному ходу події. Саме тому законодавець висуває до нього конкретні якісні вимоги й прямо забороняє залучати певних осіб. Нижче розглянуто ці вимоги детально, з урахуванням чинної редакції Кримінального процесуального кодексу України та практики застосування станом на 2026 рік.
Правове визначення понятого та його процесуальний статус
У пункті 25 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України понятий прямо названий учасником кримінального провадження. Однак окремої статті, яка б детально визначала його права, обов’язки та процедуру залучення, у Кодексі немає. Основні правила містяться в частині 7 статті 223 КПК України.
Понятий — це фізична особа, яка добровільно (або на запрошення) присутня під час проведення слідчої (розшукової) дії з метою засвідчення своїм підписом відповідності записів у протоколі фактично виконаним діям. Він не є свідком у класичному розумінні, хоча згодом може бути допитаний судом як свідок проведення відповідної дії. Його головна функція — фіксація об’єктивності процедури, а не надання показань щодо суті кримінального правопорушення.
Наукова література та судова практика підкреслюють, що понятий повинен бути спроможним правильно сприймати обстановку, запам’ятовувати послідовність дій і згодом, за потреби, відтворити їх. Тому до нього пред’являються неформальні, але практично важливі вимоги щодо віку, дієздатності та стану здоров’я.
Коли участь понятих є обов’язковою
Частина 7 статті 223 КПК України встановлює два режими залучення понятих.
Обов’язкова участь не менше двох понятих передбачена для:
- обшуку житла чи іншого володіння особи;
- огляду житла чи іншого володіння особи;
- обшуку особи.
У цих випадках поняті залучаються незалежно від того, чи застосовується відеозапис. Винятки існують лише в умовах воєнного стану за правилами статті 615 КПК України, коли залучення понятих об’єктивно неможливе або пов’язане з реальною небезпекою для їхнього життя чи здоров’я.
Для інших дій — пред’явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа (у тому числі з ексгумацією), слідчого експерименту та освідування особи — слідчий або прокурор зобов’язаний запросити не менше двох понятих, якщо не застосовується безперервний відеозапис ходу дії. Якщо відеозапис ведеться безперервно, понятих можна не залучати.
Слідчий чи прокурор має право запросити понятих і для будь-яких інших процесуальних дій, якщо вважатиме це за доцільне. На практиці це трапляється, коли дії мають особливе значення для доказової бази або коли сторони наполягають на додаткових гарантіях.
Вимоги до особи, яка може бути понятим
Закон прямо не встановлює мінімальний вік понятого. Проте в доктрині та судовій практиці усталилася позиція, що понятим може бути лише повнолітня (з 18 років) дієздатна особа. Деякі науковці допускають залучення осіб з 16 років, посилаючись на загальні правила цивільної дієздатності, однак більшість коментаторів і судів вважають доцільнішим саме повноліття. Неповнолітній, як правило, не має достатнього життєвого досвіду для адекватної оцінки процесуальних дій і не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за розголошення даних досудового розслідування в тому ж обсязі, що й дорослий.
Особа повинна бути дієздатною. Недієздатні або обмежено дієздатні особи, особи з тяжкими психічними розладами, а також ті, хто через фізичні вади (значне погіршення зору, слуху тощо) не здатні повноцінно сприймати події, не можуть виконувати функції понятого. Стан алкогольного чи наркотичного сп’яніння на момент залучення також виключає можливість участі.
Ключова вимога — незаінтересованість. Понятий не повинен мати жодного особистого, сімейного, службового чи іншого інтересу в результатах кримінального провадження. Саме ця умова забезпечує об’єктивність його присутності.
Хто не може бути понятим
Частина 7 статті 223 КПК України містить чіткий перелік осіб, яких заборонено залучати як понятих:
- потерпілий;
- родичі підозрюваного, обвинуваченого та потерпілого;
- працівники правоохоронних органів;
- особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження.
Під «родичами» практика розуміє як близьких родичів і членів сім’ї (визначених у пункті 1 частини 1 статті 3 КПК України), так і більш віддалених родичів, якщо між ними існують стосунки, що можуть вплинути на об’єктивність. Працівники правоохоронних органів — це співробітники органів, для яких правоохоронна функція є основною (поліція, СБУ, прокуратура, ДБР тощо). Заінтересованість може проявлятися в будь-якій формі: службовій залежності, дружніх стосунках зі сторонами, матеріальній зацікавленості чи навіть попередній участі в цій же справі як свідка.
Якщо понятий виявиться особою з цього переліку, протокол слідчої дії може бути визнаний недопустимим доказом. Суди неодноразово вказували на це як на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
| Категорія осіб | Можливість бути понятим | Підстава обмеження |
|---|---|---|
| Повнолітня незаінтересована особа без фізичних/психічних обмежень | Так | Відповідає загальним вимогам |
| Потерпілий | Ні | Пряма заборона ч. 7 ст. 223 КПК |
| Родичі сторін провадження | Ні | Пряма заборона ч. 7 ст. 223 КПК |
| Працівники правоохоронних органів | Ні | Пряма заборона ч. 7 ст. 223 КПК |
| Неповнолітні, недієздатні, особи в стані сп’яніння | Ні (на практиці) | Нездатність належно сприймати і засвідчувати дії |
Дані таблиці сформовані на основі положень Кримінального процесуального кодексу України та усталеної судової практики.
Права та обов’язки понятого
Хоча КПК України не містить окремого переліку прав і обов’язків понятого, з аналізу норм випливає таке. Перед початком дії слідчий або прокурор зобов’язаний роз’яснити понятим їхні права та обов’язки. Понятий має право знати, для якої саме дії його запрошено, робити зауваження щодо порядку проведення дії (ці зауваження обов’язково заносяться до протоколу) та підписати протокол або відмовитися від підпису з поясненням причин.
Обов’язок понятого — бути присутнім протягом усієї дії, уважно спостерігати за нею та засвідчити своїм підписом відповідність записів у протоколі реальному ходу подій. Він не має права розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв’язку з участю в слідчій дії, без дозволу слідчого чи прокурора. За розголошення даних досудового розслідування передбачена кримінальна відповідальність.
Особливості залучення понятих в умовах воєнного стану
Стаття 615 КПК України передбачає особливий режим кримінального провадження в умовах воєнного стану. Зокрема, обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, а також обшук особи можуть проводитися без понятих, якщо їхнє залучення є об’єктивно неможливим або пов’язане з потенційною небезпекою для життя чи здоров’я. У таких випадках обов’язково застосовується фіксація технічними засобами, а в протоколі зазначаються причини відсутності понятих.
Ця норма діє лише за наявності реальних обставин, що унеможливлюють залучення. Формальне посилання на воєнний стан без конкретної небезпеки не є достатньою підставою. Судова практика 2022–2026 років вимагає від слідчих належного обґрунтування таких рішень.
Поняті у виконавчому провадженні
Окремий інститут понятих існує і у виконавчому провадженні. Відповідно до статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» понятими можуть бути будь-які дієздатні особи, які не мають особистої заінтересованості у виконавчих діях і не пов’язані родинними зв’язками між собою або з учасниками провадження, а також не є підлеглими учасників. Кількість понятих — не менше двох.
Обов’язкова присутність понятих передбачена при вилученні готівки та майна, що належать боржнику, від інших осіб, а також у разі відсутності боржника під час примусового входження до житла, земельних ділянок, нежитлових приміщень, під час опису, арешту, вилучення та передачі майна.
Права понятого у виконавчому провадженні більш деталізовані: він має право знати підстави дій, робити зауваження, які заносяться до акта. Обов’язок — засвідчити факт, зміст і результати виконавчих дій.
Практичні аспекти та можливі наслідки порушень
На практиці слідчі часто залучають випадкових перехожих або осіб, які перебувають поблизу місця проведення дії. Це створює ризики: людина може виявитися родичем, мати прихований інтерес або просто не мати документів для встановлення особи. Рекомендується перевіряти документи, з’ясовувати можливі зв’язки зі сторонами та фіксувати це в протоколі.
Порушення вимог щодо складу понятих або їхньої кількості може призвести до визнання протоколу слідчої дії недопустимим доказом. Суди неодноразово виключали такі протоколи з доказової бази, особливо якщо сторона захисту своєчасно заявила відповідне клопотання.
Понятий може бути допитаний у судовому засіданні як свідок проведення слідчої дії. Його показання допомагають суду оцінити, чи дійсно дії відбувалися так, як описано в протоколі. Тому якість відбору понятих безпосередньо впливає на стійкість доказової бази.
Інститут понятих залишається важливим елементом забезпечення законності слідчих дій навіть за наявності сучасних засобів відеофіксації. Він створює додатковий рівень контролю з боку незалежних громадян і зберігає можливість людського підтвердження подій, яке техніка не завжди може повністю замінити.