Тарас Васильович Цимбалюк — український актор театру, кіно та телебачення, народжений 16 грудня 1989 року в Корсунь-Шевченківському. Його шлях від епізодичних ролей «лихих хлопців» до головних героїв культових серіалів і фільмів відображає еволюцію сучасного українського кінематографа. Сьогодні він відомий мільйонам завдяки образам Карпа Кайдаша, Назара з «Кріпосної» та Івана Ворона, а також участі в 14 сезоні шоу «Холостяк».
За понад п’ятнадцять років кар’єри актор зібрав понад сімдесят робіт, здобув театральну премію ще студентом і активно підтримує ЗСУ через благодійні вистави. Його особисте життя, позначене двома шлюбами та публічними стосунками, залишається предметом постійної уваги, але сам Цимбалюк дедалі чіткіше окреслює межі між сценою та приватністю.
Дитинство Тараса пройшло в атмосфері книг і розмов про історію. Батько, Василь Васильович, літературознавець і історик, навчив сина переказувати класику так, ніби це живі історії. Мати, Тетяна Василівна, філологиня й викладачка французької, прищепила любов до точного слова. У маленькому містечку на Черкащині, де кожна вулиця зберігає відгомін козацьких часів, хлопець рано відчув, що сцена може стати продовженням сімейних вечірніх розмов. Бальні танці, дзюдо, бокс і шкільні КВНи формували не лише тіло, а й характер — уміння тримати удар і водночас залишатися відкритим.
Після школи шлях до акторства виявився непрямим. Спочатку довелося шукати обхідні маршрути, вивчати суміжні дисципліни, працювати, щоб утримувати себе в Києві. Лише згодом він потрапив до Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого, у майстерню Валентини Зимньої. Диплом 2013 року став офіційним підтвердженням того, що вже давно відчувалося всередині: акторство — не просто професія, а спосіб існування.
Ще під час навчання Тарас з’явився на сцені Молодого театру та Театру юного глядача на Липках. Принц Марокканський у шекспірівській «Сатисфакції», Перелесник у «Лісовій пісні» Лесі Українки, Лопахін у «Вишневому саду» — ці ролі давали перший смак справжньої гри. У 2011 році він отримав премію «Південні маски» за образ Олександра у виставі «Біда від ніжного серця». З 2013-го актор закріпився в Київській академічній майстерні театрального мистецтва «Сузір’я», де сцена стала постійним місцем сили.
Телебачення спочатку бачило в ньому лише жорстких типів. Поголена голова, короткі репліки, ролі бандитів і охоронців у десятках серіалів 2011–2018 років. «Щоденники темного», «Повернення Мухтара», «СуперКопи» (Степан Баранов) — усе це будувало професійну витривалість, але обмежувало діапазон. Злам настав 2019-го. У фільмі «Чорний ворон» за романом Василя Шкляра Тарас втілив Івана Чорноуса — отамана часів боротьби проти більшовиків. Образ вимагав фізичної сили й внутрішньої твердості, і актор віддав йому все. Паралельно вийшла «Кріпосна», де коваль Назар став уособленням чоловічої гідності та тихого бунту. А «Спіймати Кайдаша» подарував глядачам Карпа — живого, суперечливого, дуже українського персонажа, якого досі цитують.
Саме ці три роботи змінили сприйняття актора: від «того хлопця з епізодів» до обличчя нового українського кіно.
Далі пішли «Кава з кардамоном», «Жіночий лікар. Нове життя», «Конотопська відьма», «Любов і полум’я». Кожна роль додавала нові грані — від романтичного героя до чоловіка, який шукає рівновагу в хаосі.
| Рік | Проєкт | Роль | Значення |
|---|---|---|---|
| 2019 | Чорний ворон | Іван «Ворон» | Головна роль, історична драма про боротьбу УНР |
| 2019 | Кріпосна | Назар | Коваль-бунтівник, прорив до масової популярності |
| 2020 | Спіймати Кайдаша | Карпо Кайдаш | Культовий комічний образ, народне визнання |
| 2021 | Кава з кардамоном | Андрій Марецький | Романтична драма XIX століття |
| 2024–2025 | Конотопська відьма, Любов і полум’я | Андрій / рятувальник | Сучасні проєкти з елементами соціального акценту |
Після початку повномасштабного вторгнення актор зосередився на театрі як на інструменті підтримки. Разом з Євгеном Олійником він створив цикл благодійних вистав — «Емігранти», «Основний інстинкт», «Наші Кайдаші». Майже двісті показів у п’ятдесяти містах України та Європи принесли понад п’ять мільйонів гривень на потреби ЗСУ. Ініціатива Act Lots, де на аукціон виставляли речі з серіалів, дозволила придбати карети швидкої допомоги та медичне обладнання. Театр став не втечею, а способом залишатися корисним.
Особисте життя Цимбалюка ніколи не було простим. Перший шлюб з однокурсницею Ангеліною виявився коротким — близько півтора року. Другий, з візажисткою Тіною Антоненко, почався з романтичного освідчення на «Танцях з зірками» у 2020-му й закінчився розлученням уже наступного року. Стосунки зі Світланою Готочкіною тривали кілька років і завершилися перед участю в «Холостяку». У 14 сезоні шоу на СТБ у 2025 році актор обрав модель Надін Головчук, проте вже на початку 2026-го пара розійшлася. Станом на літо він залишається неодруженим, без дітей, і рідко коментує приватні стосунки, підкреслюючи, що говоритиме про них лише тоді, коли вони стануть справді стабільними.
Сьогодні Тарас Цимбалюк — це актор, який пройшов шлях від типування до свободи вибору. Його зріст 193 см, харизма й уміння тримати паузу роблять його помітним у будь-якому кадрі. Улюблені футбол і роман Сергія Жадана «Ворошиловград» видають людину, яка цінує і тілесну енергію, і глибокий текст. Глядачі бачать у ньому не лише героя екрану, а й людину, яка вміє перетворювати особистий досвід на силу для інших.